І будуть люди читать онлайн

Молодики зупиняли вози, частину пропускали, а частину завертали із шляху в сторону, де вже стояли біля своїх підвід стривожені, похмурі господарі.

«Хлібна застава», — здогадався Іван. Зупинив був коня, щоб повернути назад, та завагався: збирався ж, можна сказати, не один день, та отак і поїхати, не побувавши на ярмаркові? Потоптавсь, потоптавсь коло воза, врешті зважився: прикрив оті два чували сіном, скомандував синам:

— Сідайте ізверху. Та не ворушіться.

Скочив на передок, смикнув віжки.

— Тпрру!.. — Двоє молодиків зупинили коня.

— Що, дядьку, везеш?"

"— А ви, добрі люди, не бачите? — здивувався Іван. — Синів на ярмарок везу. Мо’, ви підкажете, скільки за кожного правити?..

Хлопці не дуже прислухалися до Іванових теревенів: намацали враз чували, запитали, суворо дивлячись на Приходька:

— А це що?

— Ото?

— Еге ж, оце!

Іван витріщився так, наче вперше ті чували побачив:

— Оце-о?

— Та оце ж!

— От же клята жінка! — аж розсердився Іван. — Таки підкинула!.. Так поклала, що я й не помітив!..

— Вона у вас, дядьку, не тільки хитра, а ще й силу неабияку має,— засміявся один.

А інший скомандував:

— Завертай з дороги!

— А то нащо? — вдавав, що нічого не второпав, Іван.

— На те, дядьку, щоб ви продали оцей хліб державі, а не спекулянтові!

— Дак я ж бідняк! Мене й не обкладали, людоньки добрі! — з останніх сил відбрикувався Іван.

— Значить, як державі, то хліба немає, а як спекулянтові, то є?.. Завертай добром, поки міліціонера не покликали!

І нічого робити Йванові — довелося звертати з дороги.

Іванова підвода була останньою. Чи то дядьки не везли більше хліба, чи були догадливіші та зарані завернули додому, тільки, пождавши ще трохи, комсомольці посідали по одному на затримані підводи та й наказали рушати до заготпункту.

На Івановій сидів міліціонер. Пихкав цигаркою, незлостиво докоряв:

— От ви, дядьку, бідняк, а спекулянтові на руку граєте.

— Чому ж спикулянтові? Мені гроші, чоловіче добрий, он як потрібні!

— Гроші, гроші… Вам би все гроші, щоб подорожче продати! Закопуєте, приховуєте до весни, коли подорожче.

— Та хто його, чоловіче добрий, той хліб і закопує!

— А куркулі?

— Дак їх же розкуркулили! От у нас був один на розплід, та й тому поли обрізали.

— Один? На все село — один? — здивувався міліціонер. — Погано ж ви їх шукали, якщо тільки одного на все село знайшли!..