Анатолій Дімаров — «І будуть люди»: читать онлайн бесплатно полную версию

І будуть люди читать онлайн

Обложка книги І будуть люди
0
Книга доступна на устройствах
  • Android
  • IOS
  • Smart TV
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Комментарии

Ваша оценка

Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

Текст книги

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал

Тільки, мамо, не здумайте накликати гостей! Ані горілки, ні інших буржуазних пережитків. Чуєте, мамо?

— Та чую, — тяжко зітхає стара. — То це вже ти й мого благословення не хочеш? — питає згодом вона, і голос її тремтить від образи.

— Благословляйте, тіки не іконами!"

"— А чим же?! — жахається мати. — Не свинячою ж ратицею!

— Руками своїми, мамо, — з незвичною ніжністю відповідає Володька, і мати прощає йому все: і те, що живе лобурякою, не вірить у бога, що насміхається з неї, коли вона молиться, що частенько-таки за отими комсомольсько-партійними справами забуває про неї.

І молить за нього, за безбожника-сина, пречисту діву Марію: «Мати божа, заступись за мого сина! Замов за нього слово перед богом! Воно ж іще молоде, дурне, само не знає, що робить… Прости його материнським серцем своїм, пошли йому щастя й здоров’я — мені більше нічого од тебе й не треба…»

Помолившись отак, нищечком помолившись, щоб не почув Володька, кладе вздовж сухенького виснаженого тіла важкі напрацьовані руки, склеплює втомлено повіки: «Спи, сину, спи, хай тобі щастить у житті!.

Та Володя все не спить — Володя думає. Не про те, звичайно, — женитись чи не женитись, — це для нього вирішено. Тут він уже як сказав, то відрізав! Дума про інше. Як правильно, по-партійному оформить весілля?

Адже він уже не комсомолець Володя, а член більшовицької партії товариш Володимир Твердохліб. Ось він, партійний квиток, невелика червоненька книжечка, за яку він у вогонь і в воду! Проти всього світу піде, коли вона покличе! І коли б вона йому наказала, коли б заборонила женитися, Володя виконав би і цей наказ.

Зціпив би зуби, стиснув би серце — так його стиснув би, що закапала б кров! — пройшов би мимо Марійки з закам’янілим од страждання, од великої жертовності обличчям, обриваючи, ламаючи її у відчаї простягнені руки.

Але партії зараз цього не потрібно, отже, молодий комуніст Володимир Твердохліб роздумує над тим, як перетворити своє червоне весілля (тільки червоне!) на важливу політичну кампанію.

Чи не почати з такого, наприклад…

От зібралися закриті збори партійного осередку села Тарасівки у повному складі, заслухали звіт комуніста Твердохліба про стосунки з Марусею — дівчиною з бідняцької сім’ї, класово, правда, ще не зовсім свідомою, не на всі сто відсотків, бо й досі не охоплена комсомолом, як її не агітує комуніст Твердохліб.

Заслухали, обговорили, винесли рішення та й записали до протоколу:

«Слухали: заяву товариша Твердохліба на предмет одруження.

Виступили: товариші Ганжа В.

Подбор книги